Собака на сіні
()
About this ebook
«Дивом природи» та «феніксом серед письменників» називали сучасники Лопе де Вегу (1562—1635) — творця іспанської національної драматургії. Понад 2000 п’єс, 21 том поетичних та епічних творів — такий творчий внесок митця не лише в іспанську, а й у світову культуру.
В основу сюжету комедії «Собака на сіні» (1615), однієї з найяскравіших п’єс іспанського драматурга, покладено історію знатної і багатої графині Діани де Бельфлор, яка закохалася у свого секретаря Теодоро, та не наважується ані дати волю серцю, ані віддати коханого іншій, бо на перешкоді її пристрасті стає дворянська честь. На допомогу закоханим приходить Трістан — кмітливий пройдисвіт, і Теодоро раптом перетворюється на знатного вельможу і дворянина, що не поступається Діані ані багатством, ані древністю роду.
У цьому виданні п’єса «Собака на сіні» представлена двома перекладами. Один із них, що побачив світ наприкінці 50-х років ХХ століття, належить відомому українському перекладачеві Миколі Лукашу, другий, здійснений нещодавно, — українському поету, письменнику Олексію Кононенку. Отже, український читач матиме змогу порівняти й оцінити обидва переклади і вкотре насолодитися безсмертною комедією, яка вже понад 400 років привертає увагу глядачів в усьому світі.
Related to Собака на сіні
Related ebooks
Собака на сіні Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsПроцес Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsМальва. Ланда Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsАнтологія української містичної прози Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsЛіна Костенко Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsПринц Ґаллії Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsНеймовірна. Ода до радості: Роман Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsЗачарована Десна Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsУкрадене щастя Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsОстап Вишня Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsУсе, що ви хотіли знати про українську літературу. Романи Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsМасковскій Клондайк Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsОстрів скарбів Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsВідрубність Галичини (Vіdrubnіst Galichini): Том 1 (Tom 1) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsДо нащадків моє послання Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського: Сповідь Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsСаламандра Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsМайк Йогансен. Зібрання творів у одній книзі: Поезії, роман, повісті, оповідання, твори для дітей Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsДон Жуан Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsКобзар. Повна ілюстрована збірка (Kobzar. Povna iljustrovana zbirka) Rating: 5 out of 5 stars5/5Як течія річки (Jak techіja rіchki) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsТіні забутих предків Rating: 5 out of 5 stars5/5Микола Куліш. Найкращі твори: Мина Мазайло, Патетична соната, Народний Малахій, Маклена Граса Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsВечір з кіно. Путівник по світу кіно (Vechіr z kіno. Putіvnik po svіtu kіno) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsМихайль Семенко Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsЧервоний (кинообложка) (Chervonij (kinooblozhka)) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsВибранi вiршi (Vibrani virshi) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsЧорт зна що. У кігтях Хапуна: Антологія Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsПро перетворення тіла на слово: літературна критика Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsЧорт зна що. Запропаща душа: Антологія Rating: 0 out of 5 stars0 ratings
Related categories
Reviews for Собака на сіні
0 ratings0 reviews
Book preview
Собака на сіні - Феликс Лопе де Вега
Собака на сіні ISBN 9789660372689 Copyright © 2020, Folio Publishing
Анотація
«Дивом природи» та «феніксом серед письменників» називали сучасники Лопе де Вегу (1562—1635) — творця іспанської національної драматургії. Понад 2000 п’єс, 21 том поетичних та епічних творів — такий творчий внесок митця не лише в іспанську, а й у світову культуру.
В основу сюжету комедії «Собака на сіні» (1615), однієї з найяскравіших п’єс іспанського драматурга, покладено історію знатної і багатої графині Діани де Бельфлор, яка закохалася у свого секретаря Теодоро, та не наважується ані дати волю серцю, ані віддати коханого іншій, бо на перешкоді її пристрасті стає дворянська честь. На допомогу закоханим приходить Трістан — кмітливий пройдисвіт, і Теодоро раптом перетворюється на знатного вельможу і дворянина, що не поступається Діані ані багатством, ані древністю роду.
У цьому виданні п’єса «Собака на сіні» представлена двома перекладами. Один із них, що побачив світ наприкінці 50-х років ХХ століття, належить відомому українському перекладачеві Миколі Лукашу, другий, здійснений нещодавно, — українському поету, письменнику Олексію Кононенку. Отже, український читач матиме змогу порівняти й оцінити обидва переклади і вкотре насолодитися безсмертною комедією, яка вже понад 400 років привертає увагу глядачів в усьому світі.
Лопе де Вега
Собака на сіні
Чудодійство перекладу в оживленні класики
Нелегка це справа, справа перекладацька. Переклад має донести до сьогоднішнього читача і, якщо йдеться про драматургічний твір, глядача принадність оригіналу. Підкреслюю: сьогоднішнього читача і глядача. При цьому в ідеалі переклад класичного літературного твору має бути конгеніальним оригіналові. Адже тільки за умови проникнення перекладачем у глибину авторського задуму й духовного прийняття його, передачі, в разі потреби, мелодики віршованих діалогів і, головне, співвіднесення його із сучасністю може бути досягнута бажана відповідність. Тому перекладачами стають, як правило, непересічні поети, письменники, літературознавці. Це в ідеалі, звісно.
Спробую розкрити деякі секрети перекладацької творчості. Є принаймні два погляди на мистецтво перекладу літературних творів. Поглядів нібито таких, що суперечать один одному. Перший: переклад має бути максимально наближеним до оригіналу — жодних відступів від нього. Безперечно, що й казати. Але нерідко трапляється, що, схиляючи голову перед генієм, перекладач мимоволі вдається до буквалізму, й тоді втрачається багатозначність авторської метафорики, а інколи і зміст того чи іншого епізоду. Маємо переклад російською «Фауста» великого поета Бориса Пастернака. Та ось: «О мгновенье! Ты прекрасно, повремени!» Чудово сказано! Але — як це «повремени»? І про що, власне, йдеться у Гете? Знайшов Фауст сенс життя й на цьому — все, миттєвість зупинилася, життя завмерло? У Гете інакше: знайшовши жадане, герой прагне жити далі у вимірі знайденого. Й тоді куди доречнішим, як на мене, буде: «Миттєвосте чудова, зупинись, ТРИВАЙ!» Це, звісно, виходячи із задуму твору. Саме «ТРИВАЙ» визначає сутність намірів героя, якщо виходити з його надзавдання, наскрізної дії.
Або у «Гамлеті» в перекладі російською, зробленому тим же Пастернаком, хрестоматійна фраза — початок монологу героя — звучить так: «Быть или не быть? Вот в чем вопрос...» Нібито точно, як в оригіналі. А чи тільки в цьому сенс запитування Гамлета до самого себе? У Шекспіра, як мені видається, йдеться не про окремий трагічний випадок несправедливості, з яким зіткнувся герой, а про болісні роздуми Гамлета щодо споконвічної несправедливості, з якою стикається людина, вирішуючи питання захищати справедливість чи уникнути боротьби. Ось тоді й народжується у мене: «Питання СПОКОНВІЧНЕ: бути чи не бути, / Шляхетність духу в розпачі на роздоріжжі...» Саме СПОКОНВІЧНЕ, бо воно поставало перед людиною і до Гамлета, й у гамлетівські часи, і постає сьогодні перед кожним з нас. І те, що Гамлет ставить перед собою споконвічні запитання, робить його героєм на всі часи.
От ми й торкнулися другого погляду на мистецтво перекладу: доцільності інтерполяції. У випадку перекладацької діяльності це означає право перекладача на внесення своїх слів і фраз, відсутніх в оригіналі, але які відповідають сутності задуму автора.
Ми підійшли до ще одного дуже важливого аспекту перекладу, а саме перекладу драматургічного твору. Літературний твір адресований читачеві, драматичний же — читачеві, режисерові, акторові і глядачеві. Адже весь цей масив тексту доведеться не тільки читати, але й вибудовувати словесну дію на сцені, промовляти зі сцени й таким чином донести до глядача задум драматурга. Актор має зробити цей текст своїм, а не мудрувати, награючи, над старовинною лексикою, розшифровуючи хитромудрі метафори. Саме тому я, режисер і перекладач, переконаний, що перекладати, ТОБТО спілкуватися із СУЧАСНИКАМИ, треба сучасною мовою. Не штучно осучаснювати мову автора, але, по можливості, зробити її близькою і зрозумілою. Погодьтесь, якби Гете писав «Фауста» сьогодні, він прагнув би бути зрозумілим сьогоднішньому глядачеві.
І тут на моєму перекладацькому шляху, на презентації перекладів стався курйозний випадок. Відому сцену, коли Мефістофель зваблює Фауста у Вальпургієву ніч, я розпочав так. Вальпургієва оргія у розпалі. Спокусливі, напівоголені дівчата в екстазі наближаються до прибулих. У Фауста розпалилися очі. Він увесь тремтить у передчутті небачених насолод. А тут іще спокушений Мефістофель підкидає:
«І знаю ж я — суцільний це обман,
Та очі наче застила туман:
Побачу відьму — і до сексу зносить...
Ти — молоду, а я стару — вперед!»
Раптом зривається з місця один із присутніх на презентації і, захлинаючись, волає: «Де ви знайшли у Гете слово СЕКС?» Справді, шановний, цього слова у тексті Гете немає, але те, що воно у вжитку ще з часів Римської імперії, сумніву не підлягає. Як і те, що Гете — видатний вчений-природознавець — вживав його неодноразово. Можна, звісно, було б перекласти так: «Побачу відьму — і спокуса точить», чи ще якось «пристойніше», але навіщо? Сьогоднішній молоді сексуальний Мефісто буде куди зрозуміліший, аніж благопристойний, якого тим не менш «спокуса точить». Та й Фауста це підштовхне до дії. А глядач сприйме цю пригоду як, скажімо, випадок на дискотеці, чом би й ні?.. І автор, гадаю, нас зрозумів би.
Українська перекладацька школа має плідні традиції. Ми знаємо переклад українською «Гамлета», зроблений у 70-х роках ХIХ століття драматургом Михайлом Старицьким, у часи, коли Шекспір був заборонений для української сцени. У цьому перекладі п`єса йшла у відомому аматорському колективі Старицького за участю Миколи Лисенка. І таким чином «Гамлет» увійшов до української театральної культури, хоча поставлений був у професійному театрі набагато пізніше. Письменник, літературознавець Михайло Рудницький переклав «Гамлета» у роки Другої світової війни на замовлення першого українського Гамлета Володимира Блавацького, і ця вистава йшла в українській професійній трупі на сцені Львівського оперного театру. Сьогодні «Гамлет» у перекладі письменника Юрія Андруховича йде на сцені Київського академічного Молодого театру, а в моєму перекладі — на сцені Коломийського академічного драматичного театру імені Івана Озаркевича.
До чого я веду? Абсолютно досконалих, раз і назавжди взірцевих перекладів у природі не існує. Драматургічна класика не повинна мати одного-єдиного перекладу. Це нонсенс. Мистецтво перекладу живе у часі. Микола Вороний вважав, що переклади мають з’являтися щопіввіку. Сказано фігурально, але, по суті, вірно. Переклади повинні час од часу оновлюватись — з точки зору зміни психології сприйняття і, зрештою, у намаганні віднайти нові смислові нюанси класичного твору, співвідносні сучасності.
Хотілося, щоб оці міркування допомогли вам у сприйнятті двох пропонованих перекладів перлини блискучого іспанського драматурга Лопе де Веги — комедії «Собака на сіні». Один з них, що побачив світ наприкінці 50-х років минулого століття, належить відомому українському перекладачеві Миколі Лукашу, другий — українському поету, письменнику Олексію Кононенку, здійснений нещодавно. Не намагайтесь збагнути, який з них кращий, це взагалі не критерій. Певен, ви знайдете цінне і змістовне в обох перекладах, наштовхнетесь у них і на певні недосконалості.
Переклад Миколи Лукаша, принципово уникаючи буквалізму, вводить до української мови маловідомі і маловживані слова. Збагачуючи мовну лексику, він знаходить асоціативну метафорику. Його переклад належить своєму часу. Звідси очевидні чесноти — демократична мова, близька до розмовної української тих часів. Перед нами постає така собі, не перебільшити б, українізована Іспанія.
Але помітні і певні недоліки: переклад до деякої міри страждає русизмами і полонізмами. Беру навмання: «Собака на сіні», дія перша, ява шоста: «Те ж казав вам завше й я: треба гнати втришия». Втришия? Або йдеться про капелюх: «Та підкласти іншого не міг я вроді». Вроді?.. Чи кількаразове звернення служниці до господині: «Прошу пані!». Пані?.. Але ж в Іспанії, на відміну від Польщі, звертаються «сеньйоро»... Ось ще одна з реплік перекладу Миколи Лукаша: «Почуття — потвора злая, / що наш розум жре весь вік, / як сказав поет іспанський. / Та на цей недолік панський / є один хороший лік». «Жре» — замість «жере»? «Лік» — це ж як? Ліки! А «лік» задля рими — чи не занадто? І знов — «недолік панський»...
Втім, і в найсучаснішому перекладі Олексія Кононенка зустрічаємо: «Ви кликали, шановна пані?» Невже заради рими: пані — Діані?.. Наведені приклади доводять, що шлях до перекладацької досконалості ще попереду.
Та в цілому мова перекладу Олексія Кононенка органічна для сьогоднішньої української лексики, вживаної для спілкування української інтелігенції. І все це без усякого насильства над мовою оригіналу і з бажанням якнайточніше, без спрощень і запобігань перед читачем розшифрувати задум драматурга.
Позитивних прикладів обох перекладів наводити не стану, їх багато, немає сенсу всі наводити, ви маєте самі ними насолодитись, віднайшовши у тексті.
Тож український читач отримає головне — прилучення до перлини світової драматургічної класики в обох перекладах, бо обом перекладачам вдалося, на мій погляд, проникнутися глибинами творчого задуму великого іспанського драматурга з різними смисловими нюансами. Прагніть збагнути невмирущість світової класики, яка оживає в усі часи, відкриваючись сучасному українському читачеві і глядачеві завдяки талановитим перекладам, здійсненим у різні часи.
Велику справу робить просвітницьке видавництво «Фоліо», пропонуючи обидва переклади «Собаки на сіні». У наші драматичні часи оптимістичні, повнокровні, життєстверджуючі твори Лопе де Веги мають ожити у читацькій свідомості й на українській сцені у найліпшому перекладацькому вигляді.
Тож приємного і корисного читання! Співставляйте, вибирайте, сполучайте...
І до зустрічі у глядацькому залі українського театру на прем’єрі «Собаки на сіні»!
Ростислав Коломієць,
режисер, історик театру,
театральний педагог, перекладач
Собака на сіні. Комедія. Переклад Миколи Лукаша
Дійові особи:
Діана — графиня де Бельфлор.
Теодоро — її секретар.
Марчелла
Доротея
Анарда
Октавіо — її кастелян.
Фабіо — її камердинер.
Граф Федеріко.
Граф Людовіко.
Маркіз Рікардо.
Трістан — лакей у Теодоро.
Камілло — паж.
Леонідо
Челіо
Фуріо
Лірано
Антонелло
Діється в Неаполі.
Дія перша
Зал у графининому палаці.
Ява перша
Теодоро і Трістан, тікають.
Теодоро
Утікай скоріш, Трістане!
Трістан
От так вилазка невдала!
Теодоро
Певно, нас вона впізнала?
Трістан
Хто ї зна... Можливо, пане.
Ява друга
Діана.
Діана
Не тікайте, зупиніться!
Ну ж бо! Хто ви, кавалере?
Що це, справді, за манери?
Я кому кажу? Верніться!
Люди! Слуги! Де ви ділись?
Все мов вимерло кругом...
Це ж не привид, не фантом,
не вві сні мені приснилось.
Гей! Чи всі вже полягали?
Ява третя
Фабіо, Діана.
Фабіо
Пані кликали мене?
Діана
Зло мене бере страшне
на таких, як ти, оспалий.
Зараз же біжи і взнай,
що тут був за чоловік;
при мені він щойно втік
З цеї зали.
Фабіо
Ай-ай-ай!
Діана
Щоб одна нога була
тут, а друга там!
Фабіо
Іду.
Діана
Та вертай скоріш, я жду.
Фабіо
Зараз, зараз... Ну й діла!
(Виходить.)
Ява четверта
Октавіо, Діана.
Октавіо
Чув я, чув я те гукання,
я, повірте, ще не спав;
та не думав, не гадав,
щоб то ви кричали, пані.
Діана
Гарні, гарні в мене слуги,
та і з кастеляном горе...
Все б вам спати, непровори,
лежебоки, ледацюги!
Уночі в моїй господі
ходять люди вже чужі —
і нічого не кажи!
Ні, Октавйо, мабуть, годі!
Далі буде ще й не те,
ви ж турбуєтесь не конче...
Так-то, вірний охоронче,
ви мене стережете?
Октавіо
Чув я, чув я те гукання,
я, повірте, ще не спав;
та не думав, не гадав,
щоб то ви кричали, пані.
Діана
Йдіть лягайте. То не я.
Не хвилюйтесь, ради Бога.
Октавіо
Пані...
Ява п’ята
Фабіо; ті, що й були.
Фабіо
Там нема нікого.
Він іщез,