Нюрнберзький процес: Розслідування злочинів проти людяності

By Quentin Convard

Нюрнберзький процес був першим в історії міжнародним військовим трибуналом, який мав на меті притягнути до відповідальності за скоєні злочини ключових фігур Третього Рейху. Вони судили 24 нацистських лідерів, включаючи Германа Герінга, та вісім різних організацій за звинуваченнями у змові, військових злочинах, злочинах проти миру та злочинах проти людяності. Всього за 50 хвилин ви дізнаєтесь, як ці процеси мали значний вплив на міжнародне кримінальне правосуддя та зрозумієте їх глибокий вплив на історію права. У цій простій та інформативній книзі детально розглядаються ключові моменти цих напружених судових процесів, включаючи докази, що стосуються Катинського розстрілу, відкриття судового процесу та долі його учасників. Вона також містить повну біографію суддів, цінний вступ до контексту судових процесів та оцінку їхнього впливу на майбутнє міжнародного права, надаючи вам всю необхідну інформацію про цей вирішальний епізод після Другої світової війни.

• Language: Українська мова
• Publisher: 50Minutes.com (UA)
• Release date: Mar 30, 2023
• ISBN: 9782808667876

Book preview

КОНТЕКСТ

ЯК СУДИТИ ПРО ВІЙНУ?

Починаючи з другої половини 19 СТОЛІТТЯe , озброєння ставало все більш досконалим, а професійна армія поступово співіснувала з призовною армією, що ускладнювало розмежування між комбатантами та цивільними особами. Для того, щоб краще регулювати війну та обмежити зловживання, міжнародне право намагалося законодавчо закріпити це в договорах, які переривали кримінальну історію цього періоду. Частиною цих зусиль стали Паризька декларація 1856 року, що регулювала військове і морське право, і Женевська конвенція 1864 року, яка мала на меті поліпшити долю поранених на полі бою. На додаток до них були два основоположні документи: Гаазькі конвенції 1899 і 1907 років, які визначали права і звичаї війни на суші, наполягаючи при цьому на роззброєнні і запобіганні конфліктам.

Однак Перша світова війна (1914-1948 рр.) і застосування задушливого газу, депортація цивільного населення та підводні війни зруйнували всі ці правила. Хоча по закінченні конфлікту не було порушено жодного судового провадження, з'явилася потреба визначити відповідальність кожної країни. Версальський мирний договір 1919 року вказував на Вільгельма II (король Пруссії та імператор Німеччини, 1859-1941), який вважався відповідальним за початок військових дій після порушення нейтралітету Бельгії та Люксембургу. Британський прем'єр-міністр Девід Ллойд Джордж (1863-1945) навіть закликав повісити німецького суверена. До Голландії було направлено екстрадиційний запит з проханням видати імператора для суду над ним. Більше того, стаття Версальського договору зобов'язує уряд Німеччини передавати союзним державам осіб, звинувачених у порушенні правил ведення війни. Але Голландія відмовилася, і вимога Версальського договору не була виконана. Проте, Рейхсвер, найвища судова інстанція в Німецькій імперії, був уповноважений судити воєнних злочинців. Після цього розпочався Лейпцизький процес, який зайняв суд з 1921 по 1922 рік. З 16 кримінальних проваджень лише одне завершилося засудженням лейтенанта Людвіга Дітмара, відповідального за торпедування англійського госпітального судна, який був засуджений до чотирьох років ув'язнення. Але перед обличчям жахів, скоєних під час конфлікту, ці судові рішення були сприйняті союзними державами як гігантський фарс.

ЗАСУДЖЕННЯ ЗЛОЧИНІВ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

У міжвоєнний період були ухвалені різні